Готовність дитини до навчання в школі

 

Увага! 

Перший клас школи — один iз найскладніших перiодiв життя дитини. Початок навчання дитини у школі призводить до виникнення емоцiйно-стресових ситуацiй: змінюється звичний для маляти стереотип поведiнки, виникає психо-емоцiйне навантаження. Школа з перших днiв ставить перед дитиною цiлий ряд задач, які дуже відрізняються від її попереднього досвiду, але вимагає вiд неї максимальної мобілізації iнтелектуальних i фiзичних сил. На дитину впливає цiлий комплекс нових факторiв: класний колектив, особистiсть учителя, змiна режиму дня, незвично тривале обмеження рухової активностi i, звичайно, поява нових не завжди цікавих для дитини обов’язкiв.

Дитячий органiзм пристосовується до цих факторiв, мобiлiзуючи всю свою систему. Не день, не тиждень потрiбний для того, щоб маля освоїлося в школi по-справжньому.

Адаптацiя (пристосування) дитини до школи — досить тривалий процес, пов’язаний зi значною напругою всiх систем її органiзму.

Спостереження за першокласниками показують, що в першi шкiльнi днi деякi дiти дуже гучнi, кричать, без упину носяться по коридорах, на уроках часто вiдволiкаються, iз учителем поводяться досить розв’язно. Іншi, навпаки: скованi, зайво боязкi, намагаються триматися непомiтно, бентежаться, коли до них звертасться вчитель. При найменшiй невдачi або зауваженнi плачуть. У деяких дiтей порушується сон, апетит, вони стають дуже примхливi, збiльшується кiлькiсть захворювань.

Усi цi порушення (зазвичай їх називають функцiональними вiдхиленнями) викликанi тим навантаженням у зв’язку з рiзкою змiною способу жиггя.

3вичайно, не у всiх дiтей адаптацiя до школи супроводжується подiбними вiдхиленнми, але знати їх потрiбно, щоб вчасно прийти дитинi на допомогу.

Деякi батьки досить скептично ставляться до тих рекомендацiй, якi дають психолог i вчитель. Вони мотивують це тим, що коли «ми вчилися, такого не було, нiкого не перевiряли, усi були однаковими, школа вчила усьому, на те, мовляв, i вчитель у школi, щоб навчити дiтей». Взагалі це так i є, але не зовсiм.

Немає потреби говорити про те, наскiльки ускладнилася i змiнилася (причому в гiрший бiк) економiчна i соцiальна атмосфера в нашiй державi. Цi змiни, торкнулись і родини. І, якщо ви уважно придивитеся до своiх дiтей —эробите однозначний висновок — вони зараз зовсiм не тi, що були 5—10 рокiв тому. З ними складно ладнати, складнiше переконати в чомусь, а також виховувати вцiлому. Життя вносить своi корективи в усi сфери житгедiяльностi людини. Тому потрiбнi iншi пiдходи до виховання дiтей. І в цьому вам допоможуть, насамперед, педагог i психолог.

Готовність дитини до навчання в школі

Сьогодні проблема готовності дитини до навчання в школі в нових сучасних умовах посідає одне з важливих місць у зв’язку з переходом на нову систему навчання. Дуже важливо, щоб малюк на початок навчання в школі був готовим учитися, що характеризується таким поняттям, як «шкільна готовність». Воно означає, що готовність до школи — це не тільки вміння читати, писати та додавати цифри. Психологи та педагоги визначають кілька складових шкільної готовності, про які батьки, на жаль, часто забувають. Адже шкільне життя навіть найрозумнішої, але психічно ще не готової до навчання дитини, може скластися досить проблематично.

Існує два основних критерії готовності дитини до школи — фізична та психологічна готовність. Що можна сказати про фізичну зрілість малюка шести років. Дуже рідко можна зустріти дитину у віці шести років, яка фізіологічно готова до навчання в школі. Якщо у дитини існують будь-які логопедичні проблеми, підвищена хворобливість, знижений імунітет — у шість років до школи йти не можна. Що стосується психологічної готовності, то вона, в свою чергу, складається з інтелектуальної, емоційної та соціальної готовності.

Інтелектуальна готовність

Для малюка шести років — це здатність концентрувати свою увагу, вміння виокремлювати фігуру із загального фону, установити зв'язок між явищами та подіями, вміння дитини не просто запам’ятати матеріал, але й залучити до цього своє логічне мислення. До інтелектуальної готовності, на думку психологів, належить і розвиток дрібної моторики руки, який інакше кажучи називається ще і роботою дрібних м’язів руки. Вона (робота) має значення не тільки для навчання дитини письму, але й для розвитку мовних навичок. Оцінити рівень розвитку моторики ви можете за тим, як дитина малює, вирізає, користується столовими приборами. А можна намалювати на аркуші паперу звивисту лінію і попросити малюка за допомогою олівця «допомогти» метеликові зібрати нектар із квіточок. Якщо він веде олівця точно по лінії, то з дрібною моторикою все гаразд. Важливо, яким рівнем розвитку мовлення володіє дитина. Тут ви можете використовувати переказ почутої історії або розповідь за картинками.

Прочитайте малюкові коротку розповідь, усього шість або сім речень, і попросіть переказати. Можете показати 6—7 послідовних картинок, за якими дитина могла б скласти маленьку історію. Ви повинні оцінювати вміння малюка будувати речення, узгоджувати слова, зв’язність мовлення, логіку розповіді, вміння вибудовувати сюжетну лінію (є початок, середина і кінець). Щоб перевірити концентрацію уваги, можна дати дитині невеликий друкований текст і попросити закреслити в ньому всі літери «і». А потім подивитися, скільки рядків вона опрацювала, як довго змогла утримувати увагу. У нормі малюк повинен працювати 10 хвилин і встигнути проглянути 5—7 рядочків.

Емоційна готовність

Емоційна готовність означає вміння дитини не брати до уваги свої імпульсивні реакції, а вміння тривалий час виконувати роботу, що не дуже подобається, тобто у малюка повинна бути досить високо розвинена довільність поведінки. Спершу давайте відповімо на запитання: «Чи вміє дитина дотримуватися встановлених правил і кон­тролювати свої дії?» Згадайте смішну дитячу гру «Так і ні — не говорити, чорне і біле — не носити». Пограйте з малюком в неї, і ви зможете визначити, чи достатньою мірою розвинений у нього рівень самоконтролю. Умова гри проста — дитина, відповідаючи на запитання, не повинна говорити «Так» чи «Ні». Запитання можуть бути різноманітними: «Ти любиш морозиво?», «Ти коли-небудь їздив на потязі?» тощо. Запитань, як правило, повинно бути не менше ніж десять. Якщо на більшість із них малюк відповідає, дотримуючись правил гри, то це означає, що в нього високий рівень самоконтролю.

Соціальна готовність

Соціальна готовність — це готовність, що містить потребу в спілкуванні з однолітками, уміння ладнати з дітьми у колективі, слухати вчителя і дотримуватися його вимог. Зверніть увагу на те, чи бере участь дитина в грі інших дітей, чи ділиться з ними іграшками або солодощами. Важливо і те, чи може дитина слухати інших, не перериваючи їхні розповіді, чи дотримується вона черговості, якщо цього вимагає та або інша ситуація. Звісно, що всі діти різні, тому необхідно намагатися піднімати рівень емоційної, інтелектуальної та соціальної готовності дітей шестирічного віку, щоб потім у майбутніх першокласників в школі не було непотрібних зайвих проблем, які будуть тільки шкодити перш за все таким, так би мовити, проблемним дітям, а також представляти потенційну загрозу для всіх оточуючих.

Отже, яким повинен бути вік дитини, яка йде до першого класу? Адже іноді до початку вересня малюкові може не вистачити всього лише одного або двох місяців. А якщо не віддати його цього року, то тоді наступного року виявиться, що він у класі найстарший. Тому треба, щоб на 1 вересня дитині повинно виповнитися повних шість років. Адже для малюка в цьому віці кожен місяць — це майже ціле життя.

У багатьох школах, перш ніж дитина буде зарахована до 1-го класу, вона повинна пройти тестування. Батьків турбує те, що від маленьких дітей, яким ледве виповнилося шість років, вимагають неможливого. Ці батьки мають рацію — вимоги до нинішніх шестирічок значно завищені. Варто пригадати наше дитинство, коли у сім років ми ще гралися у ляльки і машинки, і ніхто не вимагав від нас широкого кругозору, вміння лічити і читати. Але, на жаль, із цим навряд чи можна щось удіяти. Порада єдина — шукайте школу, де до дітей ставляться гуманно і де тестування не перетворюється на академічний іспит. Сама процедура тестування може різнитися, тому що єдиних правил визначення шкільної готовності не існує. Як правило, із дитиною спілкуються шкільний психолог і той учитель, який набирає перший клас. Рідше у тестуванні бере участь учитель-методист початкової школи. Він може приєднатися до діагностики у тому випадку, якщо вчителя чи психолога щось бентежить.

Що повинен уміти майбутній першокласник

Рівень підготовки до школи майбутніх першокласників їхніми батьками вдома, в сім’ї доволі різний.

З одного боку, деякі батьки дітей, які йдуть до школи у шість років, вважають, що їхніх малят ще зарано навантажувати дошкільною підготовкою вдома. Мов­ляв, не треба полишати малюків дитинства, бо все одно прийде час, коли вони підуть учитися до школи і все наздоженуть. Тому зараз їм зовсім необов’язково вміти читати, писати та лічити. Мовляв, якщо малята будуть усе це вміти робити ще до школи, то тоді в ній таким дітям стане нецікаво вчитися.

З іншого боку, свою особисту думку із цього приводу мають учителі зі стажем у початкових класах, які кажуть, що багато малюків приходять у школу дуже добре підготовленими, тобто батьки навчають дітей усього, чого тільки можна. Голови першокласників переповнені потрібною і непотрібною інформа­цією. Дітей навчають писати в прописах, домагаються від них швидкого читання. Нічого гарного в такому підході немає, але…

Ніхто з батьків не погодиться привести свого малюка в клас, де всі діти читають, пишуть і лічать, а їхня дитина — не вміє. Тому варто віддати перевагу розумній підготовці. Коли й дитині буде цікаво, і зайвого нічого немає. Для цього треба тільки дещо знати і вміти. Для зразка приведемо приблизний пере­лік необхідних знань і вмінь малюка шестирічного віку.

Отже, буде добре, якщо ваша дитина перед вступом до школи знатиме:

— своє прізвище, повне ім’я та по батькові;
— свою дату народження;
— свою домашню адресу;
— своє місто та його головні виз­начні пам’ятки;
— назву країни, в якій дитина живе;
— пори року (їхню послідовність, місяці, основні прикмети кожної пори року, загадки й вірші про пори року);
— назви свійських тварин, їхніх дитинчат;
— назви видів транспорту (наземний, повітряний, водний);
— назви одягу, взуття і головних уборів;
— назви овочів, фруктів і ягід;
— назви зимуючих і перелітних птахів;
— назви геометричних фігур;
— назви домашніх меблів;
— назви кухонного посуду та столових приборів;
— назви найбільш простих харчових страв;
— назви предметів особистої гігієни.

 

Буде добре, якщо ваша дитина перед вступом до школи вмітиме:

— вільно орієнтуватися в просторі та на аркуші паперу;
— повно й послідовно переказувати прослухану розповідь, складати її за картинкою, запам’ятовувати та називати;
— розрізняти голосні й приголосні;
— ділити слова на склади (за допомогою ударів, за кількістю голосних звуків);
— визначати кількість і послідовність звуків у словах, наприклад: будинок, рука, суп;
— вільно лічити від 1 до 10 і навпаки, виконувати арифметичні дії в межах 10;
— добре володіти ножицями (різати, вирізати по контуру);
— володіти олівцем (без лінійки проводити вертикальні і горизонтальні лінії, малювати геометричні фігури, акуратно зафарбовувати, штрихувати, не виходячи за контури предметів);
— відтворювати зразок;
— працювати за правилом.

 

Чому шестирічна дитина не може займатися занадто довго?

Згадайте себе у дитинстві. Як важко було висидіти цілий урок практично нерухомо, не промовивши жодного слова та ще й робити вигляд, що ти уважно слухаєш учителя. Особливості психіки шестирічної дитини такі, що їй просто необхідно постійно рухатись. Грамотні вчителі обов’язково роблять серед уроку кілька перерв-фізкультхвилинок, що дуже допомагають сконцентрувати дитячу увагу й позбавити фізичного напруження.

Адже дитина шести років не тільки страждає від тривалого сидіння за партою, вона ще й не може через свої вікові особливості довго концентрувати увагу. Тому тривалість занять не повинна перевищувати 15-20 хвилин, причому посередині заняття слід обов’язково зробити перерву й дати малюкові можливість пострибати та розім’ятися.

 

Навіщо потрібні розмальовки для дітей?

А У ЧОМУ Ж КОРИСТЬ РОЗМАЛЬОВКИ?

1 . Дитина, розфарбовуючи якийсь об'єкт, знайомий або незнайомий для нього , поповнює свої знання про форму, колір цього об'єкта , розвиває спостереждивість. Спочатку на малюнку і сонце може виявитися зеленим , і крокодил помаранчевим . Все добре : дитина пізнає світ , переносить його на аркуш паперу , намагаючись відтворити кольори цього світу . Це непросто. Можна поговорити про призначення або властивості і якостях того , що дитина розфарбовує . Тим самим ми розширюємо кругозір дитини. А для початку вибирайте знайомі для малюка предмети : м'яч , брязкальце , дзига , яблуко.

2 . При розфарбовуванні розвивається дрібна моторика і кисть руки , що , як відомо , безпосередньо пов'язане з розвитком мислення малюка , а також з успішністю освоєння навичок письма. Спочатку розмальовки не повинні містити дуже багато дрібних деталей , які необхідно розфарбувати.Малюнки повинні мати широкий контур . За такий контур буде складно вилізти невпевненою ручці малюка. Це дозволяє приховати природні похибки і додає впевненості в собі. Обриси картинок повинні бути плавними , без кутів і складних вигинів.У міру дорослішання дитини і освоєння техніки розфарбовування кількість дрібних деталей на малюнку збільшується, і сама фігура стає більш складною.

3. Крім моторики розвивається і вольова сфера малюка: . Адже йому потрібно дуже постаратися , щоб не вийти за межі малюнка , потрібно навчитися контролювати натиск олівця , щоб не порвати папір. Розфарбовування розвиває посидючість і увагу дитини.

4. Розмальовки - Шлях у світ образотворчого мистецтва , у світ творчості , це розвиток художнього смаку малюка. Можна запропонувати дитині підмалювати , домалювати , придумати сюжет малюнка , спираючись на утримання розфарбованого. Змішування фарб , отримання нових кольорів і відтінків теж є процесом досить творчим , пізнавальним , цікавим і навіть « чарівним» для дитини. Дитині сподобається , якщо ви влаштуєте невеликий вернісаж його робіт , покажете його розмальовки рідним і друзям. Це допоможе йому бути впевненіше в своїй діяльності.

5 . Розфарбовування передбачає вдосконалення і в складності малюнка , і у виборі інструментів. Спочатку це взагалі може бути розфарбовування пальчиками за допомогою води (є такі розмальовки ) , потім олівці , фарби.Коли малюк почне працювати з фарбами , подбайте про те , щоб поруч не було того , що може бути зіпсовано фарбою.

6 . Учіть дитину робити вибір. Для цього бажано , щоб розмальовки були на окремих аркушах , з яких дитина і буде вибирати те , що їй подобається. Коли вибір зроблено , решту розмальовки приберіть від дитини. Вивчайте доводити почате до кінця. Якщо помічаєте , що дитина не справляється з розфарбовуванням , то наступного разу запропонуйте їй більш прості картинки , які він зможе розфарбувати повністю .

7 . Зверніть увагу на кольори , які вибирає дитина - це може стати таким собі діагностичним моментом при розфарбовуванні .

8. Мама ( частіше приходять саме мами ) малює фігуру , а дитина її розфарбовує . Замість батьків малювати можуть старші діти.Таким чином , ми розвиваємо і навички взаємодії малюка з іншими , і даруємо йому свою увагу.Спостерігаючи за дитиною під час розфарбовування , ви можете зробити висновок про розвиток її якостей.