Батьки у взаєминах зі своїми дітьми мають зменшувати
хворобливість їхніх переживань з приводу невдач, допомогти їм емоційно долати
ситуації, пов’язані зі шкільними оцінками. Похвала їм необхідна, але треба
вказати на помилки, неточності.
Як ставитися до шкільної оцінки в сім’ї? як зробити так,
щоб ваше ставлення позитивно впливало на вашу дитину, а не ще більше її
пригнічувало?
Правило 1: заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один…
два… десять… відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні «успіхи».
«постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А ось тепер можна починати
розмову, а може… тільки послухати дитину, співчуваючи її бідам, а може…
допомогти розібратися у складній теоремі, а може… Пам’ятайте, що спілкуватися в
люті, роздратуванні – все одно, що включити в автомобілі «газ» і натиснути
гальма.
Правило 2: не поспішайте. Старий, педагогічний одвічний гріх. Ми
очікуємо від дитини всього і негайно. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не
отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина
вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її – вона вчиться, але стає зубрил кою і
ненавидить учіння, школу, а може й… вас.
Правило 3: безумовна любов. Ви любите свою дитину не зважаючи на її
успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою у
собі і долати невдачі. А як же ставитися до невдач?... Вона вас засмучує і…
все.
Правило 4: не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка –
достатнє покарання, тому й не доцільно карати за одні й ті ж самі помилки.
Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.
Правило 5: щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибирати
один – той, якого ви хочете позбутися найбільше, і говоріть тільки про нього.
Правило 6: вибирайте найголовніше, порадьтеся з дитиною, почніть з
ліквідації най значущіших для самої дитини шкільних труднощів. Але якщо вас
обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності,
й переказу.
Правило 7: - головне: хваліть – виконавця, критикуйте – виконання.
Людина схильна сприймати будь-яку оцінку глобально, вважати, що оцінюють всю її
особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від
оцінки її роботи.
Правило 8: - найважче: оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи
дитини з її особистими вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання
та не успіхами сусіднього Івана.
Правило 9: не скупіться на похвалу, будуючи стосунки зі своєю
дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника,
котрого нема за що похвалити.
Правило 10: означає в морі
помилок острівок успіху, на якому зможе триматися, вкорінюватися дитяча віра в
себе та в успіх навчальних старань. Оцінювати дитячу працю потрібно
індивідуально, тактовно. Саме за такої умови в дитини не виникне ні ілюзії повного
успіху, ні відчуття цілковитої невдачі.
Правило11: ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні
завдання, й вона спробує їх виконати. Не спокушайте дитину метою, якої не
можливо досягти.
Правило 12: не рвіть останньої нитки. Досить часто дорослі вимагають:
щоб зайнятися улюбленою справою, дитина повинна виправити свою успішність у
навчанні. В ряді випадків така заборона має стимульний характер і справді
спонукає дитину до навчання. Але найчастіше так буває, коли справи з навчанням
не дуже запущені і до нього ще не втрачено інтересу. Якщо ж його вже нема, а в
дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко
підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного
життя в навчанні.
Немає коментарів:
Дописати коментар